В кінці XIX століття в Російській Імперії для обліку населення були розповсюджені «Посімейні списки» – документи, споріднені з ревізькою казкою. Вони були запроваджені в 1858 році, але більш активно їх почали використовувати після 1874 року, коли було запроваджено загальну військову повинність. Складали ці списки по товариствам (наприклад міщанському, селянському) та по віросповіданню (христиани, іудеї).